Ейдетика – це цікава гра, де виграють всі…

Я хочу, щоб кожна дитина відчула смак власної перемоги  
над собою вчорашнім, повірила в себе. 
Євген Антощук


Коли я вперше використала ігри за методикою ейдетики, то відразу помітила як це цікаво дітям.

Як важливо з перших кроків навчання у школі дати зрозуміти малюку важливість пізнання нового, відчути смак перемоги над собою вчорашнім. Для цього намагаюся постійно створювати на уроці ситуацію успіху. Діти на уроках є постійними співавторами вчителя. Кожний урок, кожний його етап починаємо звичайними словами: «Уявіть собі…»

Ці «чарівні» слова я намагалася використовувати на різних етапах уроку. Уява з напруженням несумісні. Тому використовую на уроці вправи з корекції настрою. Звичайно, не всі діти можуть з першого разу свідомо залучити свою уяву й перенестися у своїй фантазії в інший простір. 

Коли бачиш, як горять вогники в очах дітей, що досягли успіху, хочеться працювати далі, використовувати інші методи й способи ейдетики, щоб ці вогники не зникли, а горіли ще яскравіше на кожному уроці. Так, я хочу, щоб кожна дитина відчула смак власної перемоги над собою вчорашнім, повірила в себе.

Це одна із головних порад Євгена Всеволодовича. Тому й використовую ігри та вправи з ейдетики, які розвивають дитячу уяву та фантазію, що обов’язково позначиться на навчальному процесі. 

Адже робота пам’яті – це вміння уявляти те, що бачив, що відчував, від уяви та вміння керувати нею залежить розуміння нової теми. Тому цікавість – ось найголовніший ключ до мотивації, уваги, концентрації, організації, а також успіху.

Цікавість виникає лише тоді, коли є зовнішні її прояви, незвичайність та яскравість, те, що не може бути непоміченим. Саме застосування прийомів і методів ейдетики допомагають вчителю в цьому.
Підводячи підсумок, можна сказати, що дає ейдетика дітям під час навчання:
1. Діти розкомплексовані, активні на уроках, не бояться ставити запитання вчителю, приймають участь в обговоренні проблемних ситуацій, висувають цікаві та різноманітні гіпотези їх вирішення.
2. Не існує проблеми вивчення віршів напам’ять. Діти вчать не тільки вірші за програмою, а й просто за бажанням, при чому без сліз і дуже швидко. Доречно навести приклад з життя моїх випускників, які навчаються в 6 класі. Прибігає на перерві до мене учениця і каже: «Виручайте! Допоможіть мені вивчити вірш напам’ять, у мене тільки 10 хвилин, я не знала, що його потрібно сьогодні здати на оцінку, мене не було в школі». Прибігає після уроку «Дякую, у мене відмінно».
3. Зникла проблема в написанні переказів.
4. В учнів з’явилася впевненість у собі, формується творчий підхід до вирішення завдань.
5. Діти швидко мобілізуються на уроці, вони є активними учасниками навчально – виховного процесу.
6. Школярі не бояться вчити таблиці множення і ділення, вони знають, що у них все буде гаразд.
7. Правила вивчаються за допомогою уяви, а не зазубрюються, зорові диктанти зі словникових слів пишуться легко і запам’ятовуються назавжди.
8. Я зробила висновок, що потрібно і з батьками проводити заняття, на яких знайомити їх з можливостями , які відкриває ейдетика.

На мою думку головний принцип Ейдетики: «Хочу! Можу! Буду!» стосується як дітей, так і вчителя.   

Олена Нечипоренко, вчитель початкових класів, смт. Попільня, Житомирська обл.