ЕЙДЕТИКА

Ейдетика в Україні за двадцять років моєї діяльності набула неабиякого розголосу. Але, на жаль, вона розвивається у декількох напрямках, які іноді пересікаються, але все ж таки існують відокремлено. Навіть Міжнародні конференції, які відбулися саме на території України, у Вінниці, не сприяли  об’єднанню зусиль, але стали гарним поштовхом для поширення методики.  Мабуть це логічний шлях розвитку будь-якої новації.

Перший напрямок, який впроваджую я, це Ейдетика, як новий погляд на теорію сприйняття інформації, та її практичне використання у будь-якому процесі сприйняття інформації, саме так я розумію процес навчання.  Крім того, цей підхід впроваджує новий вимір відношення до педагогічної науки та взагалі психології, оскільки це пояснює ще й набуття будь-яких професійних знань та навичок.

Другий напрямок – формальний, ніби розвиток пам’яті, через систему вправ, які сприяють процесу навчання, без теоретичної підтримки, та постійних звернень до мнемотехніки, або мнемоніки, що за століття так і не набули особливого поширення.

Третій – поєднання ейдетичних вправ, знову таки формальних, з іншими методиками педагогічного та психологічного впливу на навчальний процес.

Четвертий – створення «Академії ейдотехніки». Що поєднала, ніби, попередній досвід з сучасними методиками, та, на мій погляд, остаточно заплутала просту та необхідну справу.

П’ятий — впровадження вправ, без розуміння того, на що направлений цей процес, а тому і майже безрезультатне, що явно дискредитує методику.

Та наявність такої методичної «веселки», маю надію, сприятиме розвитку та поширенню новітніх думок та розмірковувань і, напевно, стане гарним поштовхом  до наступних досліджень, які приведуть педагогічну спільноту до правильних і не заангажованих висновків.

Хоча досвід сусідньої держави показав, як важко впроваджувати новітні теорії. Де навіть зусилля заступника Міністра освіти виявилися марними. Це був Олександр Асмолов, доктор психологічних наук, президент «Спілки психологів Росії», який першим підтримав, ще на початку діяльності, автора «Школи ейдетики», Ігоря Матюгіна, мого вчителя, та намагався поширити методику у школах Росії, і нічого не зміг запровадити.

Не зважаючи на те, що методику підтримали на кафедрах психології та патопсихології Московського державного університету в особі докторів психологічних наук Корсакова І.А, та Корсакової Н.К., і академік Російської академії медичних наук та Російської академії освіти  — Л.О. Бадалян та багато інших науковців Росії, на жаль, сучасна ейдетика залишилась справою ентузіастів.

Сумно уявляти, як багато часу втрачається на розмови та виступи, коли тебе не бажають почути. Маю надію, що ця книжка «ЗНАЙОМТЕСЬ, ВАША ПАМ’ЯТЬ», стане черговим етапом поширення новітніх думок, та придбає нових прихильників.

Євген АНТОЩУК, почесний доктор педагогічних наук

Академії російських енциклопедій,

засновник Української школи ейдетики,

автор низки праць з ейдетики та компакт-дисків

з тренувальними іграми та вправами.

Share

Вам также может понравиться...